Відмінник

Вчимося на відмінно

Валентність хімічних елементів. Визначення валентності елементів за формулами бінарних сполук. Складання формул бінарних сполук за валентністю елемента

Валентність хімічних елементів. Визначення валентності елементів за формулами бінарних сполук. Складання формул бінарних сполук за валентністю елемента

Валентність це властивість атома хімічного елемента утворювати певне число хімічних зв’язків. Валентність завжди дорівнює певному целому числу (від одного до восьми) та записується римськими цифрами. Атоми хімічних елементів можуть мати як сталі валентності, так і змінні. Атоми таких хімічних елементів як Гідрогену, Натрію, Калію, Флуору виявляють сталу валентність один. Атоми Оксигену, Берилію, Магнію, Кальцію, Барію, Цинку виявляють сталу валентність два. Атоми Алюмінію та Бору виявляють сталу валентність три. Атоми інших хімічних елементів виявляють змінну валентність.

Валентність хімічних елементів можна визначити за таблицею Д. І. Менделєєва. Максимальна валентність хімічного елемента збігається з номером групи, в якій розташований хімічний елемент. Номер групи позначається римською цифрою над відповідним вертикальним стовпчиком періодичної системи. Наприклад, хімічний елемент Карбон знаходиться в четвертій групі, а Хлор у сьомій групі. Отже, вища валентність Карбону чотири, а Хлору сім. Але для деяких елементів це правило не виконується. Наприклад, незважаючи на номер групи, вища валентність Нітрогену чотири, Оксиген має сталу валентність два, Фтор один.

Валентність неметалічного елементу в сполуці з Гідрогеном або з металічним елементом дорівнює різниці між числом вісім і номером групи, в якій розташований цей неметалічний елемент. Наприклад, у сполуці пе-аш-три Фосфор, який знаходиться в п’ятій групі, виявляє валентність три (вісім мінус п’ять дорівнює три).

За відомим значенням валентності одного хімічного елемента в бінарній сполуці можна визначити валентність іншого хімічного елемента. Для цього треба пам’ятати, що сумарна валентність атомів одного хімічного елемента дорівнює сумарній валентності атомів іншого хімічного елемента. Тобто добуток валентності хімічного елемента на його індекс у формулі для кожного елемента, що входить до неї, має однакове значення. Наприклад, визначимо валентність Карбону в сполуці це-о-два. Пам’ятаючи, що Оксиген двовалентний, знаходимо сумарну валентність атомів Оксигену, помноживши його валентність на індекс: два помножити на два дорівнює чотири. Поділемо сумарну валентність Оксигену на кількість атомів Карбону: чотири поділити на один дорівнює чотири. Одержане число чотири і є значенням валентності Карбону. Пам’ятаємо, що валентність позначається римською цифрою над символом елементу.

При складанні формул бінарних сполук за валентністю елемента необхідно послідовно дотримуватись певних правил:

1. Записати складові частини формули хімічними символами.

2. Позначити валентності хімічних елементів римськими цифрами над їх символами.

3. Знайти найменше спільне кратне для значень валентностей заданих хімічних елементів. Записати його значення арабською цифрою зверху між значеннями валентностей.

4. Поділити найменше спільне кратне на валентності кожного з елементів та записати одержані чисельні значення нижніми індексами біля символів елементів праворуч.

5. Перевірити правильність складання формули сполуки, користуючись тим, що сумарна валентність атомів одного хімічного елемента дорівнює сумарній валентності атомів іншого хімічного елемента.

Наприклад, складемо формулу Феруму з Оксигеном, у якій Ферум виявляє валентність три.

1. Записуємо хімічні символи Феруму та Оксигену.

2. Позначаємо над Ферумом валентність три, над Оксигеном значення сталої валентності два.

3. Знаходимо найменше спільне кратне для чисел три та два. Одержуємо число шість та записуємо його арабською цифрою зверху між значеннями валентностей елементів.

4. Поділимо шість на три (валентність Феруму) та одержимо число два. Запишемо його нижнім індексом біля символу ферум. Поділимо шість на два (валентність Оксигену) та одержимо число три. Запишемо його нижнім індексом біля символу О.

5. Перевіримо правильність складання формули сполуки, помноживши індекси на валентності відповідних елементів. Порівняємо одержані добутки: два помножити на три дорівнює шість (для Феруму) та три помножити на два дорівнює шість (для Оксигену). Отже, формулу ферум-два-о-три складено правильно.

Хімія