Відмінник

Вчимося на відмінно

Хімія – природнича наука. Хімія в навколишньому світі. Короткі відомості з історії хімії

Хімія – природнича наука, Хімія в навколишньому світі, Короткі відомості з історії хімії

Хімія належить до природничих наук. Хімія – це наука про речовини, їх властивості та перетворення. Предметом хімії є хімічні елементи та їх сполуки, а також закономірності, за якими перебігають хімічні реакції. Сучасна хімія дуже різноманітна як за об’єктами, так і за методами їх дослідження, тому багато з її розділів є самостійними науками. Зараз основними розділами хімії вважаються неорганічна хімія, органічна хімія та фізична хімія. Разом з цим, значні розділи хімії виникли на межі з іншими науками. Так, взаємодія хімії та фізики дало, крім фізичної хімії, хімічну фізику. Одним із передових напрямків хімії є біохімія – наука, що вивчає хімічні основи життя. Майже кожне наукове дослідження потребує використання фізичних методів для встановлення структури речовини та математичних методів для аналізу результатів.

Хімія відіграє важливу роль у науково-технічному прогресі. Вона знайшла застосування в усіх галузях науки, техніки та виробництва. Хімія забезпечує переробку корисних копалин у цінні продукти. Хімія має значний вплив на продуктивність сільськогосподарського виробництва. Не менш значною є роль хімії у виробництві пластмас, фарб, будівельних матеріалів, синтетичних тканин, синтетичних миючих засобів, косметично-парфумерних засобів, фармацевтичних препаратів. Вивчення хімії допомагає людині не тільки підвищувати загальну ерудицію, а й пізнавати себе та навколишній світ.

Термін “хімія” вперше з’явився в трактаті єгипетського грека Зосимуса у 400 роках нашої ери, в якому Зосимус говорить, що “хімії” людей навчили демони, які зійшли на землю з небес. Назва “хімія” походить від слова “Хемі” або “Хума”, яким стародавні єгиптяни називали свою країну, а також нільський чорнозем.

Першими вченими-хіміками були єгипетські жерці. У третьому столітті до нашої ери вже було зібрано та описано значний експериментальний матеріал. У відомій Олександрійській бібліотеці нараховувалось біля семи сотень рукописних книг, зберігались багато праць із хімії. Грецький філософ Демокрит, що мешкав у п’ятому столітті до нашої ери, вперше висловив думку, що всі тіла складаються з маленьких невидимих неподільних частинок твердої матерії, які рухаються. Він назвав ці частинки “атомами”. З третього століття нашої ери в історії хімії розпочався період алхімії, метою якої були пошуки шляхів перетворення неблагородних металів у благородні (срібло та золото) за допомогою філософського каменя. На Русі алхімія не мала широкого розповсюдження, хоча трактати алхіміків були відомі. На початку шостого віку алхіміки почали застосовувати свої знання для потреб виробництва та лікування. У період сімнадцятоговісімнадцятого століття у хімічних дослідженнях почали використовувати експериментальні методи.

Першою теорією наукової хімії була теорія флогістону (невагомої речовини, яка виділяється з речовини під час горіння речовин), запропонована Г. Шталем у вісімнадцятому столітті. Ця теорія виявилась помилковою, хоча й проіснувала майже століття. Французький хімік А. Лавуазьє та російський хімік М. В. Ломоносов застосували точні виміри при вивченні хімічних реакцій, спростували теорію флогістону та сформулювали закон збереження маси. З 1789 до 1860 року тривав період кількісних хімічних законів (атомно-молекулярного вчення). Сучасний етап розвитку хімічної науки, який почався у двадцятому столітті, триває й до наших днів. Будь-які успіхи практичної хімії сьогодення ґрунтуються на досягненнях фундаментальної науки.

Хімія